Короткий екскурс мого весілля! Давно тут не була і хотіла поділитись спогадами!

В очах твоїх ледь сяє денне світло
Без блиску, без живучого вогню
Ти бачив смерть, торкався особисто
Страшніше бачити свою
Ти так вкрай голосно кричав про самогубство
Про те, як героїчно ти підеш з життя
Хто ти? скажи. ніхто не чує
Скажи що це були пусті слова
Завжди описуєш гаряче, спрагле тіло
Очей життя і вуст жагу
Погодься страшно відчувати холод?
І між життям і смертю бачити стіну
Не бійся , не лякайся правди
Живи, а не борися за життя
Тремтіння рук пройде, побачене -ніколи
І смуток зійде із твого лиця
Ти створений з прозорих оболонок
З непарних волокон й душевних одиниць
Які давно наповнені чеканням
і зітканих з незгаданих облич
Тримайся за струну своєї долі
Я поруч, обірватись їй не дам
Я зїм думки твої про чорну прірву
Бо ти потрібен і собі і нам

Якби можна було торкнутись осені в твоїх очах
спрямованих на електризовану хмару невідомих
серед яких іноді бачиш мене
в багряних відтінках живучої молодості
Якби можна було
Хвацько зловити твій погляд і обернути тебе в живий памятник
з червоним серцем
- Я б носила тобі квіти-
Якби можна було розповісти тобі
мою нову історію
знехтувану іншими, але таку близьку тобі по духу
Поділитись останньою цигаркою
з маркою моїх вуст
довго перехованої від сокурсників-грабіжників
не зламаною мамою
не загубленою
 ніжно збереженою для тебе
Можна б було...
просто мовчки просидіти
в сутінковій ковдрі Ужгородського міста, так і не торкнувшись
твоєї осені
Ти
моєї весни
 

Нарешті "Березневі коти 4" відбулися. Щастям було для мене приймати участь в цьому фестивалі  другий рік поспіль.Багато говорити не буду, покажу деякі фото! Відірвалися на повну! я задоволена на всі 100%! Поетичний вечір закінчився веч 

 
 

   Власне Я!!!  
   Я і Валентин Кузан (мій друг і неперевершений поет)

    Сашко Гаврош (справжній еротоман)

  Дана Кваша (м.Львів)

Любов Шарга, неперевершено поєднує слова з музикою

Поети з Білорусії

 Поет Лесь Белей та художник Антон Варга

 Чарівна  Шапочка Віка Коврея!

 Леська з Франика!


  Сашко Гаврош та художниця Наталія Сіма(Павлишин)

   Нещодавно згадала своє переше покликання-танці! От і виступила для студентів стоматологічного факультету! Повторила б ще раз!

Дивно, але мені завжди щастить поїхати на лижі і зустріти там таке рідкісне явище, як сніг. Цього разу було не виключення.Хоч схили для новачків , але очі мої були в захваті.

Будь ближче



Візьми мене,
І вкрий все тіло ніжністю своєю,
Блукай, немов ти загубився у мені,
І дихай, дихай
На повні груди, впускаючи бажання,
Запалюючи пристрасні вогні.
Давай проігноруєм завтра пари,
Заб’єм на всіх, неначе нас нема,
Притиснись ближче,
Хочеться відчути,
Як твердне гордість й частішає серцебиття.
Мій погляд говорить сам за себе,
Мені стає дедалі душно, а тобі?
Не вистачає тільки поцілунку
І втілення моїх таємних мрій.

Ти не здаєшся під тиском політики
На коліна не впадеш під владою
Ти кричатимеш горло рвучи собі
Перед ґратами і за ґратами

Переріс самогубство й відчуження
Свою впевненість, своє страждання
Своє «его» , яке так затягує
Твоя біль принишкла в мовчанні

Ти останній герой сьогодення
Вся трагічність в твоїх рядках
Інші зовсім не схожі на тебе
Вся трагічність в твоїх очах

В твоїх жилах тече революція
Тіло завжди готове до вибуху
Твої вени наповнені вічністю
Твої очі вбиватимуть спалахом

Ти залізний з смугами платини
Тебе знають, тебе впізнають
Та ніхто не знає, герою
Що самотність –це твоя суть.

Лист українця

Я ступав би по трупам кровавим
Підірвав би політики душу
Закопав би зрадницькі очі
І завісив б їх душі на груші
Я не вірю в піар агітації
Не погоджуюсь я з міліонами
Я їбав цю всю махінацію
Хай не хваляться своїми тронами
Нас дренують фальшем й рекламами
І давно за народ не враховують
Нам заламують руки за голову
І до вух купу калу засовують
Я не згоден мовчати і заздрити
Дітям своїм бажаю я кращого
Краще вмру я убивши їх тисячу
Я не дам зачепити їм нашого
Знаю сам не зруйную , не знищу
Покарати мені не дано
Бог цінує народ український
Знай йому не все одно!

Сьогодні я на Іршавщині де повоханий мій батько та й багато рідних, день не з приємних, відчуваєш сум, біль , але нічого з цим не зробиш, ЧАС - не лікує рани.

Несправедливість замучила непевно не тільки мене, а й інших, особливо що стосується відношення викладачів до студентів (беру до увани Ужгородський стоматологічний факультет) Пора братися до зброї!

Страшно, не те щоб прикро, а дsйсно страшно? суїцид набирає обертів, за це літо двоє моїх добрих знайомих кинулись вниз з багатоповерхівки. Без банальниз записок, чи якогось натяку, так вирішили собі. ґне були не поетами, ні стоматологами, схильних до самогубства, як зупинити цю машину, що так вираває молоді життя з цього світу!

"SONG"

Вага світу –любов
Під тягарем самотності , відлюдності
Під тягарем невдоволення

Вага
Вага, що носимо-
Любов

Хто зможе заперечити?
В снах вона торкається тіла
В думках конструює диво
В уяві страждання
До народження в людині -
Погляд поза серцем палаючий непорочністю

Для тягаря життя
Кохання

Та ми витримуємо вагу стомлено
Й так має залишатися
В обіймах кохання
Нарешті
Залишатися в обіймах
Кохання

Не відпочивати
Без кохання
Не спати
Без снів-
Про любов--
Бути розлюченим або ж холодним
Замордованим ангелами чи
Машинами
Останнє бажання
Це кохати
--не може бути гірким
не бути заперечним
не стримним
якщо заперечне

вага занадто важка

-- має давати
без повернення
як думка, що дається
в самотності
у всій красі її надлишку

теплі тіла
сяють разом
в темряві,
рухаються руки
до центру свіжості,
шкіра тремтить в щасті
і душа радісно вселяється
в очі-

Так , так
Цього я так хотів
Завжди хотів
Хотів завжди
Повернутися
До тіла
Де я народився!

Поки не закінчиться пиво

Любов набувала ритму овуляції
Ставала мокрою
І розтікалась по тілу

Була очікуваною
Та швидкоплинною
Набувала піку
Обпікала
Приходила з тобою і залишалась
Не йди

Поки не закінчиться пиво

І не законсервується ніч
В маринаді
Хвилинного кохання
І ароматі твого тіла
Бо ж як вмієш ти

Поки не закінчиться пиво

ТАМ ДЕ НЕС НЕМА

Пам’ятаєш
Як 87-му зявилась я
Ридаючи від своєї презентації
на цей затьмарений світ
великими очима
чи то від подиву
чи від того що пучило
оглянула кімнату і побачила тебе
тебе батьку
тебе я бачила першого

пам’ятаєш
я тоді не вміла брехати
грати в футбол тим паче вболівати
я копіювала тебе
намагаючись відтворити
твої впевнені, врівноважені рухи
твої поштовхи і утримання
те як ти тримав цигарку
випалюючи її до останньої поділки
твої паузи в мовчанні
твою злість в не радості

ти бачив мене останньою
як і хотів
повільно відходив туди
де начебто не треба платити
за ком.послуги
де не відключають світло
і все безкоштовно
тату
міцніше й міцніше стискав мою руку
боячись залишити мене саму
не закривав очі
тягнучи момент мого зникнення

а я дивилася як життя
полишає тебе
відлітаючи з твоїх ясних очей
зморених днями й роками
не існування
ти хотів туди

де можна ходити без ніг
говорити думками
бачити невидиме
ти хотів туди без мене
батьку
мої спогади дедалі більше стираються,
відкладаються в запилений архів
та не біль
з ним прокидаюсь я щоранку
і засинаю
мов з приглушеним світлом
що давить на мозкові судини
тату
іноді я їжджу до тебе
на потязі”мрія”
оминаючи зупинки
відмовляючись від галі мого чаю
провідниць

ми говоримо про мою
за корумповану сесію
спілку письменників
і мої вірші
ми мовчимо
обіймаючись поглядами
і змиваємо наш сум
сухими слізьми
а потім раптово все зникає
тікаючи привидом
з моїх надій
батьку
буде завтра
в якому тебе знов
не буде вистачати
спускайся додому
коли набридне
бути
там де нас нема

Я так тебе люблю, а тебе немає поруч, шкода... сумно...

ГРІШНА

Я йшла до тебе чиста й не порочна
Обтерта диким маслом вишні
Оголена та трохи вкрита літом
Обкута у обійми тиші

Я йшла минаючи всі клятви
Надії марні і забуті мрії
Опале листя і пусті трамваї
Вітрі холодні й люті буревії

Я бігла по струні твоєї долі
Вмиваючись колючими слізьми
Губилась у порожньому тумані
Спікаючись об вістря самоти

Від болю я вкривалась пасмом віри
Та до сих пір я не дійшла тебе
Вже грішна і пропахла пеклом
Продала душу щоб дізнатись де ти є!

А от мої щенята(лайка) правда їх четверо, але схопила двох! Гарнюні правда ж? Без мисливства ніяк!

Ранкові прогулянки по пляжу! Які там ранки!